В останні роки реалізація концепцій та програм інформатизації освіти («Партнерство в освіті», «Навчання для майбутнього»,
«Рівний доступ до якісної освіти», «Інформаційні та комунікаційні технології в
освіті та науці») набули пріоритетного статусу в Україні. У відповідь вимогам сучасності масштаби
виробництва ЕОР зростають, але тільки частина ресурсів може бути використана
іншими освітянами, зокрема із-за відсутності національної системи опису,
зберігання та розповсюдження ЕОР. Нагальною потребою стала розробка нормативних
засад як-то загальноприйнятий понятійно-категоріальний апарат, класифікація,
вимоги щодо електронних ресурсів в освіті.
Першими кроками у вирішенні цього питання в Україні стало
затвердження Положення про електронні освітні ресурси (від 01.10.2012), де
описані основні визначення, види ЕОР, класифікація, зазначені загальні вимоги,
процедура експертизи та поширення ЕОР. Нажаль, класифікація, представлена у
положенні, розроблена тільки на засаді функціональності та не може відповідати
великому розмаїттю сучасних ЕОР. Стрімкий розвиток нових ЕОР потребує постійного
перегляду підходів до наявної класифікації: до вивчення цього питання
долучаються вітчизняні та іноземні науковці.
У результаті вивчення нормативних
документів та публікацій були визначені наступні оригінальні ознаки
класифікацій ЕОР:
–
за функціональним призначенням;
–
за структурою;
–
за організацією тексту;
–
за характером вихідних даних;
–
за цільовим призначенням;
–
за групою користувачів;
–
за наявністю друкарського еквіваленту;
–
за природою основних даних;
–
за ступенем дидактичного забезпечення;
–
за видом освітньої діяльності, в якій використовується
ЕОР;
–
за характером взаємодії користувача і ЕОР;
–
за технологією розповсюдження;
–
залежно від форми власності.
ЕОР, які класифікуються за функціональним призначенням (за функцією, яка виконується в
навчальному процесі) поділяються на:
–
програмно-методичні (навчальні плани і навчальні
програми);
–
навчально-методичні (методичні вказівки, що містять
матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу,
виконання курсових і дипломних робіт);
–
навчально-дидактичні (підручники, навчальні посібники,
тексти лекцій, конспекти лекцій);
–
допоміжні (практикуми, збірники задач і вправ,
хрестоматії, книги для читання, довідники);
–
контролюючі (тестові програми, бази даних);
ЕОР за
структурою можна поділити на:
–
однотомні – випущені у вигляді одного електронного
носія;
–
багатотомні – що складаються з двох або більше
пронумерованих частин, кожна з яких представлена на окремому носії, але разом з
тим є одним цілим як за змістом так і за оформленням;
–
електронна серія – це сукупність томів, що об'єднані
спільною тематикою та метою і виходять в однотипному оформленні.
ЕОР за
організацією тексту поділяються на моновидання і збірки. Моновидання
включає одну працю, а збірка – декілька праць навчальної літератури. Підручник,
навчальний посібник, курс і конспект лекцій можуть видаватись лише у вигляді
моновидань, а практикум, хрестоматія, книга для читання – у вигляді збірок. Що
стосується навчальних планів, навчальних програм, методичних вказівок, завдань
для практичних занять, то їх випускають переважно у вигляді моновидань.
За характером
вихідних даних, можна виділити наступні традиційні види: навчальний план,
навчальна програма, методичні вказівки, програми практик, завдання для
практичних занять, підручник, навчальний посібник, конспект лекцій, курс
лекцій, практикум, хрестоматія, книга для читання і ін.
За цільовим
призначенням ЕОР можуть бути розділені на
–
офіційні – публікуються від імені державних органів,
установ, відомств або суспільних організацій, що містять матеріали нормативного
та директивного характеру;
–
наукові – містять відомості про теоретичні або
експериментальні дослідження, історичні документи;
–
науково-популярні – містять відомості про теоретичні
або експериментальні дослідження в галузі науки, культури, техніки, викладені у
формі, доступній читачу-неспеціалісту;
–
довідкові – містять короткі відомості наукового та
прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для їх швидкого пошуку,
але не призначені для послідовного читання.
–
рекламні – містять викладені в зацікавленій формі
повідомлення про продукти (наприклад, навчальні програми, книги, реферати і
т.д.), освітні послуги, навчальні заходи з метою створення попиту на них.
За групою
користувачів можна розділити на
–
ЕОР для школярів;
–
ЕОР для студентів;
–
ЕОР для дипломованих фахівців;
–
ЕОР для магістрів;
–
ЕОР для викладачів та вчителів.
За наявністю
друкарського еквіваленту виділяють дві групи ЕОР:
–
електронні аналоги паперового навчального видання – це
видання, які відтворюють відповідне паперове видання (розташування тексту на
сторінках, ілюстрації, посилання, примітки і т.п.);
–
самостійні ЕОР – що не мають паперових аналогів
(існують лише в електронному варіанті).
За природою основних
даних виділяють наступні ЕОР:
–
текстові (символьні) – містять переважно текстові
дані, представлені у формі, що допускає посимвольну обробку;
–
оглядові – містять переважно електронні зразки
об'єктів, що розглядаються як цілісна графічна сутність, представлена у формі,
що допускає перегляд і друкарське відтворення, але такій, що не допускає посимвольної
обробки;
–
звукові – містять цифрове представлення звукових даних
у формі, яка допускає її прослуховування, але не призначена для друкарського
відтворення;
–
програмні продукти – самостійні твори, що
представляють собою публікацію тексту програми або програм на мові
програмування або у вигляді виконуваного коду;
–
мультимедійні – характеризуються тим, що містять
різнотипні дані (текстові, графічні, звукові, відео та ін.) існують рівноправно
і взаємозв'язано для вирішення різноманітних задач, причому цей взаємозв'язок
забезпечений відповідними програмними засобами.
За ступенем
дидактичного забезпечення:
–
ЕОР, який охоплює спеціальність;
–
ЕОР, який охоплює дисципліну;
–
ЕОР, який охоплює тему (розділ) дисципліни;
–
ЕОР, який охоплює частину теми.
За видом освітньої
діяльності, в якій використовується ЕОР:
–
ЕОР для лекційного супроводження (слайди, відео
фрагменти, аудіосупроводження);
–
ЕОР для супроводження практикумів;
–
ЕОР для самостійної роботи;
–
ЕОР для дистанційного навчання;
–
ЕОР для самоосвіти;
–
ЕОР для короткотривалих курсів і для системи
підвищення кваліфікації.
За характером
взаємодії користувача і ЕОР можна виділити дві групи:
–
детерміновані – параметри, зміст і спосіб взаємодії з
якими визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем;
–
не детерміновані (інтерактивні) – параметри, зміст і
спосіб взаємодії з якими прямо або побічно встановлюються користувачем
відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і т.п., на основі
конкретних даних і за допомогою алгоритмів, визначених видавцем.
За технологією
розповсюдження виділяють такі групи:
–
автономні – характеризуються тим, що їх використання
здійснюється автономно на комп’ютері користувача без необхідності підключення
до мережі. Крім того, обсяг цих ресурсів може бути довільним в залежності від
потужності комп’ютера та його апаратних засобів.;
–
мережні – встановлюються на сервері і використання їх
здійснюється при підключенні до мережі. Обсяг ресурсів, які можна
використовувати залежить від пропускної спроможності мережі;
–
комбіновані – зазвичай використовуються при поєднанні
автономних та мережних ЕОР. В даному випадку основні ЕОР використовуються
автономно, а управління ними та взаємодія клієнтського комп’ютера з сервером
здійснюється за допомогою мережі.
Залежно від
власності:
–
відкриті – їх використання здійснюється вільно;
–
закриті – їх використання здійснюється лише з дозволу.
Маючи дозвіл, користувачу необхідно ввести своє реєстраційне ім’я (login) та
пароль (password), які видаються адміністрацією розробників;
комбіновані – доступ до окремих частин або до всього
ЕОР здійснюється вільно, але в демонстраційному режимі (так звані демо-версії).
Немає коментарів:
Дописати коментар